60-річний журналіст і політолог Олександр Морозов народився в Москві. Але, як і багато тверезомислячі росіяни, сьогодні воліє жити і працювати в Європі.

Морозов - співдиректор і науковий співробітник "Академічного центру Бориса Нємцова з вивчення Росії", відкритого в Празі в 2018-му році.

Судячи з повідомлень Олександра Морозова на його сторінці в Facebook, без вивчення "українського питання" сучасну Росію зрозуміти складно.

Україна давно стала хедлайнером не тільки ток-шоу, новин пропагандистських каналів в РФ, але і в значній мірі джерелом рефлексії і навіть натхнення російської інтелігенції.

Ми зв'язалися з Олександром Морозовим по Facebook Messenger за кілька годин до його вильоту в Париж, де в Бернардинському коледжі пройшла прес-конференція, присвячена війні на Донбасі.

Боявся Путін Порошенко, чи зможе Зеленський "домовитися" з Кремлем, яким бачиться майбутнє Донбасу, Криму росіянину, що живе в Європі, і чи можливі рівноправні відносини між українцями і росіянами - в інтерв'ю політолога Олександра Морозова "Українській правді".

 

"Кремль налаштований на агресивну політику"

- У грудні минулого року ви сказали, що на українських виборах Кремль намагатиметься довести, що Україна - це failed state. Довів?

- (Пауза). Ні. Сто відсотків. Найгірші сценарії дестабілізації не відбулися. Українське суспільство в цілому з цих виборів вийшло достойно. З таким цілком європейським результатом.

- Найгірші сценарії - це що?

- Важкий розкол, при якому Кремль отримує можливість посилювати хаос. Кремлю важливо пред'являти не тільки росіянам, а й Заходу, що Україна - failed state. З нею неможливо ні про що домовитися, вести зв'язну, цілеспрямовану політику. Але цього не сталося.

- Чого Путін хоче від України?

- Для нього Україна і взагалі все навколишнє пострадянський простір - безумовна зона контролю. Це вже не концепція так званої "регіональної держави", яка була в "нульові" роки, коли Росія впливала на сусідів через економічні інструменти.

Свого часу в Росії, в вузьких колах, стала популярна концепція такої собі країни-метрополії, оточеній "Лімітроф". Державами, що володіють "обмеженим суверенітетом". Тепер, після 2014-го року, вже зрозуміло, що Кремль з цієї концепції виходить.

Україна - найважчий і страшний приклад такої політики.

Мета - не допустити Україну пройти шлях в сторону швидкої модернізації суспільства, яка дозволила б отримати і зміцнити своє лідерство на пострадянському просторі.

Україна має очевидні ознаки лідерства в побудові демократії серед країн, які виникли після краху СРСР. Для Путіна саме таке лідерство є болючим.

- Ця концепція "країни-метрополії" з вузьких кіл вийшла на широкий рівень?

- Абсолютно вірно. Вона стала панівною серед депутатів обох палат парламенту - Держдуми і Ради Федерацій. І взагалі у всій політичній офіційної середовищі.

Цю концепцію пропагують на федеральних телеканалах. У новинних програмах і ток-шоу експерти, не соромлячись, зарозуміло говорять про всі сусідніх державах і їх можливості на тлі так званого "всемогутності Росії".

- З Путіним все більш-менш ясно. Чого хоче від України обиватель РФ? Як ви будете почуватися колективне почуття по відношенню до України - ненависть, відраза, може бути, прихована заздрість?

- (Пауза). Зараз, до 19-му році, пройшов пік впливу істеричної пропаганди на звичайних росіян про те, що вся Україна - "бандеро-фашистське" держава. Зараз в такому модусі звичайні громадяни РФ Україну не сприймають.

Мені здається, в масовій свідомості зараз такий настрій: звичайно, ніхто не знає, як, але всі хотіли б, щоб конфлікт між Росією і Україною просто кудись пішов.

У Росії є незначні, але важливі групи, які дуже активно виступають за те, щоб Путін припинив цей конфлікт. Зоя Светова, Карина Москаленко, юристи, деякі молоді письменники в Москві послідовно проводять пікети. Вони виступали за звільнення українських моряків і Сенцова.

Це говорить про те (посміхається), що російське суспільство не повністю хворе, безнадійна. Але очікувати, що російський виборець в широкому сенсі може якось вплинути на дії Кремля, Ради безпеки, абсолютно неможливо.

- Чому?

- Ті, хто входить до найближчого оточення Путіна, це "військово-історичне товариство", генерал Іванов (Сергій Іванов, постійний член Ради безпеки РФ - УП), Сергій Шойгу (міністр борони РФ - УП), Наришкін (Сергій Наришкін, директор Служби зовнішньої розвідки РФ - УП) і так далі, налаштовані як і раніше надзвичайно жорстко.

Ні про яку зміну зовнішньої політики Росії не йдеться. Вони налаштовані на досить агресивну і безкомпромісну політику.